Під час війни робота Профспілки робітників морського транспорту України набула нових масштабів і значення. Моряки та портовики, що працюють під загрозою ракетних ударів, щодня стикаються з небезпекою та невизначеністю. Портова інфраструктура постійно зазнає атак, але ПРМТУ продовжує підтримувати своїх спілчан як в Україні, так і за кордоном, водночас дякуючи міжнародним партнерам за допомогу.
Про реалії та виклики, з якими доводиться стикатися ПРМТУ, розповів її Голова Олег Григорюк в інтерв'ю норвезькому виданню FriFagbevegelse.
Працівники йдуть на роботу, не знаючи, чи повернуться додому. Одеса постійно перебуває під ударами російських ракет
Після майже трьох років війни діяльність Профспілки робітників морського транспорту України (ПРМТУ), що об'єднує українських портовиків і моряків, вже не нагадує звичайну профспілкову роботу.
Про це розповідає Олег Григорюк, Голова ПРМТУ.
Профспілка базується в портовому місті Одеса, яке постійно зазнає ракетних обстрілів з боку росії.
«російська ракета, запущена з Криму, долітає до Одеського порту всього за півтори хвилини. Тому українські докери, коли вранці йдуть на роботу, не знають, чи повернуться додому», - розповідає Олег Григорюк.
Створюючи порядок у хаосі
Ситуація для моряків в Україні є складною: багато з них перебувають за кордоном, а деякі залишилися вдома, в Україні.
Після початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року Профспілка опинилася в умовах надзвичайного стану. Олег Григорюк та інші представники Профспілки зіткнулися з необхідністю навести лад у хаотичній ситуації та зрозуміти, як організувати свою роботу.
«Тепер ми знаємо, чого очікують від нас наші спілчани і що ми повинні робити. Одразу після вторгнення ми цього не знали. Навряд чи серед профспілкових діячів був хтось, хто мав досвід роботи з тисячами спілчанами в умовах війни, тому нам довелося вчитися на власному досвіді», — пояснює Олег Григорюк.
Зустрічі з членами Профспілки за кордоном
Сьогодні Профспілка зосереджує свою діяльність на гуманітарній та соціальній підтримці, охоплюючи як членів профспілки в Україні, так і за кордоном, а також їхні сім'ї.
«Ми маємо набагато кращий огляд того, де зараз перебувають наші члени, ніж раніше. Раніше ми організовували конференції для моряків в Одесі та інших регіонах України. Тепер ми проводимо подібні заходи в Румунії та Болгарії, де знаходяться наші моряки. Це дозволяє нам підтримувати нашу мережу і продовжувати допомагати спілчанам у трудових спорах та інших питаннях», — зазначає Олег Григорюк.
Чи означає це, що у вашій діяльності є певні елементи звичної профспілкової роботи?
«Те, що ми робимо, важко назвати «нормальною» роботою в цій ситуації, але ми регулярно зустрічаємося з судновласниками і роботодавцями, ведемо переговори щодо колективних договорів, за якими працюють українські моряки, хоча це все ускладнено через війну. Проте нам вдалося забезпечити роботою 95% моряків, незважаючи на всі виклики, і наші члени працюють за укладеними колективними договорами», - з гордістю зазначає Голова ПРМТУ.
Близький Схід «краде» увагу
Робота, яку виконує Профспілка, стала можливою лише завдяки міжнародній підтримці. На Конгресі ITF, що проходить з 13 по 19 жовтня в Марракеші, Марокко, представники Профспілки разом з двома іншими українськими профспілками скористалися нагодою подякувати за отриману допомогу та звернутися з проханням про її продовження.
«Ми помічаємо, що війні в Україні приділяється менше уваги через війну на Близькому Сході, але всі наші союзники продовжують нас підтримувати. Можливо, не так сильно, як нам хотілося, але ми вдячні за всю допомогу, яку отримуємо», - зазначає Олег Григорюк.
Не поспішаючи, крок за кроком
Олег Григорюк не наважується прогнозувати, як довго Україна буде залежати від міжнародної підтримки, чи скільки ще часу профспілкам в Україні доведеться поєднувати профспілкову роботу з гуманітарною та соціальною допомогою.
«Вторгнення у 2022 році стало для мене шоком, і я вірив, що росія не наважиться на війну з Україною. Уся війна — це емоційні американські гірки. Одного дня ти прокидаєшся з надією, що конфлікт закінчиться і все налагодиться, а наступного дня відчуваєш песимізм і страх, що війна триватиме вічно. Найкраще, напевно, жити одним днем, намагаючись уникати як надмірного оптимізму, так і песимізму», — підсумовує Голова Профспілки Олег Григорюк.
Фото: Roy Ervin Solstad
