Спеціальний єфир на радио НВ
- Дякую, що приєдналися до ефіру. Тож, давайте обговоримо аргументи «за» та «проти». Коли ми говоримо, що українські моряки мають мати таку можливість, щоб виїжджати за кордон, щоб працювати, зрозуміло, що суспільство може мати дві протилежні думки. Якщо говорити про аргументи «проти», то є такий аргумент, що насправді ці моряки не повернуться в Україну. Про те, серед іншого, говорять, що ті моряки, які працювали за кордоном до 24 лютого, 90% із них і залишилися за кордоном. Чи можете ви підтвердити цю цифру? Цей аргумент взагалі є вагомим на вашу думку?
- Я вважаю, що такий аргумент існує тільки тому, що суспільство взагалі не дуже розуміє специфіку нашої роботи. Сьогодні українські моряки займають п’яту сходинку у світовому рейтингу моряків. І українські моряки - це професіонали, яких неможливо замінити водночас. Ми є дуже важливим елементом судноплавної індустрії.
Українські моряки, на жаль, сьогодні не мають можливості працювати на суднах українських судновласників, тому що таких не існує. Не має державної компанії, яка б мала свій флот: морський чи річковий. А якщо і є, то вони дуже маленькі. І досить мізерна кількість моряків там може працювати. Тому 99% українських моряків працюють за кордоном. Тому ця статистика каже нам, що моряки повинні виїжджати за кордон. Якщо цього не буде, вони не зможуть проявити себе ні в якій іншій професії, крім як експлуатація морських суден. Тому ця напруга, яка була створена через закриті кордони, і послужила цим «бумом», який вилився і в наших зверненнях до міжнародної морської спільноти й до Міністра для того, щоб українських моряків випустили.
Це є наша специфіка: моряки не можемо працювати ніде в іншому місті, окрім як на судах іноземних судновласників. Це не тому, що вони не патріоти або уникають служби у лавах ЗСУ. Але вони хочуть допомагати ЗСУ, хочуть працювати на іноземних судновласників, привозити гроші в Україну та підтримувати нашу армію.
- Добре, це вже аргументи «за». Зрозуміло, я можу бути таким адвокатом диявола й захищати ту сторону, яка вважає, що моряки не відрізняються ні чим від всіх інших чоловіків, які є громадянами України. Зрозуміло, що є обмеження на виїзд за кордон тому, що ми маємо війну і маємо воєнний стан. Добре, от приймається такий аргумент, а якщо говорити про те, саме яким чином змінилися умови, зараз, коли були розблоковані морські порти, й Україна має змогу вивозити зерно. Там може бути, що завгодно: і зерно, і мука, і кукурудза. Чи є українські моряки на тих судах?
- Так, вони є. І вони приєднуються до тих суден, якщо наймаються нашими частними, тими, хто знаходяться в Україні, крюїнговими компаніями. Вони наймаються на ці судна, і на них виходять з України, допомагають працювати «зерновому коридору», ще раз демонструючи свій патріотизм. Не забувайте і про ризики, які є при роботі по цьому коридорі, але моряки обирають - працювати. Я ще раз підкреслюю, що це один з варіантів, коли моряки можуть покинути країну, щоб потім в неї повернутися та підтримувати її.
-Добре, от є ще такий аргумент. Але мені здається, що це аргумент «за». Здається ви самі його наводили, в одному з попередніх інтерв’ю: що українські моряки - це спосіб тиснути на росію, країну агресора. Ви згадували про те, що найперші санкції були збоку звичайних робітників. Тут вас цитую: «Докери масово відмовлялися відвантажувати судна з російськими товарами. Таким чином можуть себе вести українські моряки». І от тут в мене є таке цинічне запитання, з одного боку, Україна хоче, щоб її усі підтримували - усі бізнеси, усі цивілізовані країни. Але навіщо цим компаніям оці проблемні українські моряки, які можуть слугувати проблемою, якщо будуть чинити такий опір.
- Цей приклад, що ви навели, є дуже якісним, тому я вам трошки розповім про нашу солідарну роботу. Ми є членами ITF, в нас є можливість закликати до солідарних дій усі докерські, а також морські профспілки по всьому світу. І коли ми звернулися до наших колег, наших братів і сестер по всьому світу, багато хто з них, особливо в Європі, це дуже велика кількість працівників-докерів, які є дуже важливою і дійовою ланкою - вони нас підтримали. Це не бізнеси дали старт, це працівники та їх об’єднання нас підтримали та дали старт цьому блокуванню, оцим діям, оцим страйкам проти російських товарів і вантажів. Тому це результат нашої спільної солідарної роботи з нашими братськими профспілками.
-Ні, я розумію про що ви, але я не розумію, як до такої діяльності профспілок ставляться саме компанії, власники компаній. Ви ж знаєте, що є таке традиційне протистояння власників бізнесу та профспілок. І от якщо говорити про ідеологічну складову бізнесу, не про ідеологію, так кажуть, якщо мислити цинічно. Що ви бачите з боку власників цих бізнесів?
- Ми бачимо, що вони намагаються протидіяти цим практикам. Але у тому і є потужність профспілкового руху світового. Де є можливість, ми тиснемо на судновласників, на володарів бізнесів у докерській сфері, у портовій сфері. І якщо робітники кажуть, «ми не будемо розвантажувати», вони нічого не можуть з цим зробити. Це може десь економічно впливає негативно, але ми бачимо, що це є патріотичні дії з нашого боку, які ми маємо зробити. Авжеж це не буде дуже приємно для бізнесу, для деяких держав, але ми маємо це робити. І кожен на своєму рівні має підтримувати Україну. Ми розуміємо, що багато кому це не потрібно, але це те, що ми робимо зараз і те, що ми маємо робити, тому що Україна - це дуже важливий елемент у геополітиці усієї Європи, і вона це розуміє.
-Але якщо говорити про таку складову, як російські моряки. Ми всі пам’ятаємо, що всі ці екіпажі є інтернаціональними, що там є представники різних країн. Це не про ідеологію, а про те, що просто потрібні спеціалісти та професіонали. То чи можливо зробити так, щоб російських моряків ставало менше на цих міжнародних суднах? Як ви вважаєте? Чи можливий тут супротив?
- Так, декілька місяців тому ми звернулися до судноплавних компаній з прямим проханням: не наймати російських моряків, бо вони є представниками країни-агресора. І попросили судноплавні компанії більше працювати з українськими моряками. Але у нас були обмеження у вигляді закритих кордонів. Тепер, коли обмеження зняті, я особисто переговорив з деякими представників великих судноплавних компаній, з менеджерами, які пообіцяли надавати преференції українським морякам. Ми з росіянами дуже довго є прямими конкурентами. І в нас була у світі 4-5 сходинка, але ми постійно конкурували за неї з ними. Тому для нас це дуже важливий елемент. Зараз з російськими моряками дуже некомфортно працювати. Судновласникам важко переказувати кошти морякам з росії через санкції, через те, що не працюють банки та картки. Тому для нас є велике «вікно» можливостей. І саме тому, що з’явилася така можливість - випускати моряків - у нас є шанс зайняти ті позиції, які зараз посідають росіяни. І ще в цій боротьбі ми можемо виграти.
- Тут ще такий аргумент: в Європі немає професійних слюсарів, то давайте випускати й слюсарів, нащо ми тут сидимо.
-Я розумію, але український слюсар може працювати як в Україні, так і за її межами. А український моряк може працювати тільки на суднах іноземних судновласників. Для нас це доленосне рішення, тому що у нас не має ніякої опції. Моряки можуть працювати тільки за кордоном.
Таксисти, будівельники, хто завгодно, хто має подібну професію, можуть працювати в Україні. А моряки не можуть. Тому всі наші аргументи, які ми доводили до керівництва держави були почуті. На жаль, це зайняло дуже багато часу. Але ми змогли достукатися, як то кажуть.
-Як ви оцінюєте ту відповідь, яку ви отримали. Маю на увазі ту заяву, яка з’явилася від Прем’єра Дениса Шмигаля. Чи насправді це те, що ви хотіли? Чи то справді те, на що ви сподівалися?
- Ця постанова не є досконалою. Після того, як вона буде офіційно опублікована, ми будемо братися за її удосконалення. Сподіваємось, що нам вдасться змінити деякі положення, які там з’явилися. І ми не до кінця розуміємо, як вони з’явилися там і для чого. Тому, що ми ще з березня надавали свої пропозиції до постанови й там таких положень не було. Тому вся ця процедура має бути ще раз переглянута і всі ці обмеження, які там з’явилися, теж мають бути переглянуті, для того, щоб категорія моряків не страждала.
-Якщо вже говорити про аргументи «проти», я маю процитувати інтерв’ю голови федерації морських професійних спілок України Максима Слюсаревського. І ось цитата: «Гарантії, що українські моряки будуть переказувати гроші до України або допомагати якось ЗСУ - немає. Гарантії, що вони повернуться, теж немає. Є побоювання, що вони поїдуть. Вивезуть свої сім’ї та відкриють рахунки в іноземних банках та будуть спостерігачами збоку».Що ви на це скажете?
- Я думаю, що це дуже провокативне висловлювання. І для мене дуже дивно, коли людина, яка називає себе профспілковцем, говорить такі речі. Але я можу легко відповісти. Я кожного дня спілкуюсь зі своїми спілчанами - моряками, які знаходяться і в Україні та за її межами. І, повірте мені, дуже велика кількість моряків, які знаходяться за кордоном, кажуть, що не хочуть жити в Румунії чи Болгарії й т.д., вони хочуть повернутися додому. Хочуть повернутися до своїх домівок, до маленьких бізнесів, які вони тут мали, і жити в Україні, та підтримувати нашу армію та нашу державу. На сьогодні з’явився механізм, який їм дозволить виїжджати та повертатися без жодних проблем. Якщо ті положення, які з’явилися у тій постанові, будуть змінені - тоді, я вам точно кажу, що більше українських моряків повернеться ніж виїде. Ми бачимо цю тенденцію. Тому, що дуже багато наших спілчан кажуть прямим текстом: «Якщо буде запропонований прозорий механізм, як українським морякам повертатися, а потім виїжджати, багато людей повернеться».
-Пане Олеже, ще хочу запитати у вас про яку кількість моряків ми кажемо? Також цитуючи ваше інтерв’ю, статистика, яка була від ООН, говорила, що загальна кількість українських моряків це 76,400 моряків. Це разом з тими, хто з 2014 р. живе і працює в окупованому Криму. Ну, і інша цифра, це 46,000, які перебувають за кордоном, які були там до 24 лютого. Тобто ми говоримо про десь 20,000 моряків, які перебувають в Україні, якщо прибрати тих, хто знаходиться в окупованому Криму. Чи порівнянна ця цифра з тим, що є насправді?
-Точної статистики немає, але ми вважаємо, що десь 25-30 тисяч моряків застрягли в Україні, і десь 45-50 тисяч тих, хто перебуває за кордоном. Але я вам кажу, що це абсолютна маячня, що всі від’їдуть і ніхто не залишиться. І ніхто не повернеться. Ніхто не хоче жити у Європі, це дуже складний процес, і люди просто не хотіли цього робити. Вони хочуть повернутися у державу, але вони мають прозоро розуміти, як їм виїжджати після прийняття постанови. І як це буде робиться на практиці. Що робити з тими положеннями, які з’явилися у постанові. Але на сьогоднішній час, якщо буде прийнята постанова без цих спірних термінів, багато хто повернеться.
