"За гарною обгорткою про спрощення процедур для моряків, яку нам намагалися "продати", завжди було приховано мотив"

Щорічно близько 5 000 українських моряків отримують нові дипломи для зайняття вищих посад, і ще близько 18-20 тисяч – підтверджують свою кваліфікацію.

Протягом останніх двох років ці процедури стали схожими на ходіння по муках, оскільки систему поглинув цілковитий хаос і плутанина. Редакція звернулася до Голови Профспілки робітників морського транспорту України Олега Григорюка, щоб почути позицію Профспілки та поставити питання, які сьогодні так хвилюють моряків.

Українську систему дипломування моряків лихоманить уже рік. Як ПРМТУ оцінює поточний стан справ?

Безумовно, ситуація є критичною і потребує негайних рішень.

Важливо відзначити, що, на жаль, систему дипломування почало лихоманити набагато раніше. Ще у 2019 році, коли різко злетіли ціни на послуги учбово-тренажерних центрів.

Було сформовано «клуб тренажерних центрів», сертифікати про закінчення яких почали вимагати як умову допуску на підтвердження кваліфікації в ДКК.

Цей «клуб» формувався Морською адміністрацією та Інспекцією з дипломування моряків абсолютно штучно шляхом відмов морякам у прийнятті документів для допуску до ДКК, шляхом непроведення оглядів тренажерних центрів, які не входять до «клубу», відмови у видачі їм Протоколу відповідності підготовки за напрямами.

Міністерство інфраструктури майже рік не оновлювало список схвалених тренажерних центрів, хоча має це робити кожні 3 місяці.

Тоді ми відреагували негайно.

На початку лютого 2019 року в офісі ПРМТУ ми провели відкриту зустріч, на яку запросили всі зацікавлені сторони: Міністерство інфраструктури, Морську адміністрацію, ІПДМ, керівників тренажерних центрів, системних крюїнгових компаній і, звичайно ж, моряків. Запис цієї зустрічі, є у відкритому доступі у мережі.

Тільки після численних листів ПРМТУ, а також тиску з боку деяких народних депутатів України, якраз під виїзне засідання Центральної ради ПРМТУ, яке ми спеціально проводили у Києві, Міністерство вперше за рік оновило список схвалених тренажерних центрів.

Я не випадково повернувся у 2019 рік. Вже тоді сформувалися основні риси, якими можна охарактеризувати поточну ситуацію в дипломуванні моряків: повна відсутність будь-якого діалогу з Міністерством, Морською адміністрацією і тим паче з Інспекцією; відсутність будь-якого системного планування.

На жаль, ситуація не змінювалася, незалежно від зміни керівництва цих відомств. Наприклад, питання якості та вартості підготовки в тренажерних центрах все ще більш ніж актуальне. Однак його вміло замінили іншою топ-проблемою для українських моряків: спочатку на введення повністю корупційного АСТ-тесту, потім на електронний кабінет моряка, далі - дипломи з QR-кодами. Кожен наступний крок чиновників спричиняв лише погіршення ситуації, і зрештою дипломування моряків виявилося повністю паралізованим.

З приходом Міністра інфраструктури Олександра Кубракова з'явилися перші ознаки того, що ситуація може змінитися на краще. Як мінімум зараз є прямий діалог. Позицію ПРМТУ почули і з боку Міністерства є реальні кроки до нормалізації ситуації.

Що було зроблено Профспілкою для захисту прав моряків?

Протягом усього цього часу ми використовували всі доступні нам правові засоби захисту моряків та їх інтересів.

Ми подали декілька судових позовів щодо визнання протиправної бездіяльності Інспекції та Морської адміністрації, допомагали морякам відстоювати свої права після неправомірних рішень Державної кваліфікаційної комісії.

За цей період ми не погодили жодного проекту змін до наказів Міністерства, які регулюють питання дипломування моряків.

За гарною обгорткою про спрощення процедур для моряків, яку нам намагалися «продати», завжди був прихований мотив: мільйон нових абсурдних вимог до моряків щодо підтвердження стажу роботи на суднах, вимог щодо обов'язкового використання нікому не відомої інформаційної системи, яка працює без будь-якого захисту персональних даних моряків та знаходиться невідоме де на загадкових серверах.

Зрештою, ми дійшли того, що почали виконувати абсолютно нехарактерну для профспілки функцію, ми самі почали розробляти готові «під ключ» проєкти нормативно-правових актів.

Спільно з провідними тренажерними центрами та системними крюїнговими компаніями було підготовлено повністю новий проєкт Порядку огляду навчально-тренажерних центрів, який було передано до Міністерства ще у серпні 2020 року і який, на жаль, загинув у Міністерстві.

Саме нашою Профспілкою було підготовлено проєкт закону України про внесення змін до статті 51 Кодексу торговельного мореплавання України для надання морякам права повторно підтверджувати кваліфікації на підставі стажу роботи на суднах, всім відомий проєкт 3944, внесений народним депутатом Іваном Шинкаренком.

Проєкт 3944 критикували деякі експерти, що він не вирішує всі проблеми моряків, а лише їхню частину, наприклад, що були збережені ДКК.

По-перше, згадайте, хто критикував і коли. У період місцевих виборів в Одесі, коли лише лінивий кандидат не використав цього приводу у своїй агітаційній кампанії. Чи багатьох із тих, хто тоді критикував проєкт, Ви бачите зараз, та захищають права моряків?

По-друге, основною метою розробки законопроєкту ми ставили дати морякам право повторно підтверджувати кваліфікації виходячи з стажу роботи на суднах без складання іспиту у ДКК, а це понад 70% моряків, які проходять ДКК.

Під цю позицію ми мали залізне обґрунтування – Правило I/11 Конвенції ПДНВ, фактично пряма норма міжнародної конвенції, ратифікованої Україною. Якби ми намагалися змінити інші питання, наприклад, повністю прибрати ДКК або врегулювати питання роботи тренажерних центрів на законодавчому рівні, ми одразу отримали б безліч питань від народних депутатів: якщо не ДКК, то хто і як підтверджуватиме кваліфікацію моряків, ціна та безпека цієї послуги та ін. Ми отримали б зовсім інший рівень протидії і не досягли б жодного результату.

Зрештою, проєкт закону 3944 був підтриманий абсолютною більшістю голосів, і моряки змогли повторно підтвердити кваліфікацію лише на підставі стажу роботи на суднах.

Другою важливою нормою, яку ми закладали у проєкт, стало те, що Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їхнього присвоєння затверджується Кабінетом Міністрів України, а не Міністерством.

Це обґрунтовується тим, що Положення про звання давно застаріло, не відповідає стандартам Конвенції ПДНВ і вимагало комплексного перегляду. Міністерство ж не виявляло будь-якої активності, а тим паче ефективності у цьому питанні.

Тому в законопроєкт було закладено норму, яка фактично зобов'язує Міністерство протягом трьох місяців з моменту набуття чинності законом розробити нове Положення про звання та передати його на затвердження Кабінету Міністрів.

На жаль, і ці три місяці вже давно завершилися, а віз і нині там. Більше того, Міністерство не прагне врегулювати порядок повторного підтвердження кваліфікації на підставі стажу роботи на суднах, чим користується Інспекція, яка спочатку проводила суто формальні засідання ДКК для повторного підтвердження кваліфікації, а зараз так взагалі змушує моряків складати Автоматизовану систему тестування (АСТ-тест) навіть за наявності у них стажу.

При цьому ПРМТУ ще в липні було розроблено та в робочому порядку передано до Міністерства проєкт постанови Кабінету Міністрів України, який мав би повністю врегулювати питання повторного підтвердження кваліфікації.

Але й цей проєкт «загинув» у Міністерстві без жодних коментарів чи пояснень із боку чиновників.

Мінінфраструктури заявило про фактичний запуск експерименту з тестування моряків із використанням системи CES. Чи зможе цей сервіс зняти напругу під час оцінки компетентності моряків?

Насамперед, викликає побоювання, що інформаційна система, яка використовується, так званий «електронний кабінет моряка», як і раніше, фактично функціонує без жодного захисту персональних даних моряків. Немає також підстав вважати, що сама система є захищеною для внесення до неї даних третіми особами.

Моряків змушують оформлювати доручення на ім'я так званих «агентів», які фактично і вводять за моряків усі дані до цього електронного кабінету.

Тому перший зріз ефективності експерименту МІУ ми побачимо за статистикою того, скільки моряків віддадуть перевагу CES-тесту, геть-чисто корупційному. АСТ-тесту.

Звичайно, CES-тест на перший погляд виглядає як хороша альтернатива для моряків. Але до самого експерименту є обґрунтовані застереження.

По-перше, тест виключно англійською мовою. Тут слід зазначити, що чиновники Міністерства довго заявляли, що CES-тест буде єдиним безальтернативним способом підтвердження кваліфікації. При цьому, для певних категорій моряків, наприклад, членів екіпажів суден портового флоту, підтвердження кваліфікації англійською практично неможливо.

По-друге, спочатку було очевидно, що компанія Seagull не надасть дозволу на публікацію питань та відповідей тестових завдань на офіційному ресурсі Морської адміністрації, як того вимагає ухвала Кабміну.

У цих умовах стає незрозумілим, як моряку підготуватися до проходження тесту. Загалом підтвердження кваліфікації не може бути відірвано від роботи всієї системи підготовки моряків. Державна кваліфікаційна комісія – фінальний етап підготовки моряка у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, тренажерних центрах та на курсах підвищення кваліфікації.

По-третє, стандартний CES-тест складено в такий спосіб, що, наприклад, адміністратор, формуючи тест з метою оцінки кваліфікації судноводіїв, крім вибору рівня управління чи експлуатації зобов'язаний вибрати тип судна. Це створює умови, за яких моряку може бути сформований тест із питаннями для суден, на яких він ніколи не працював. Крім того, така форма оцінки не коректна з погляду перевірки знань та навичок моряка таблицям компетентності Кодексу ПДНВ.

Для механіків ситуація ще складніша, оскільки CES-тест формує тестові питання не за критерієм потужності силової установки, як це передбачено Конвенцією ПДНВ та законодавством України, а за критерієм швидкості обертання двигуна – medium speed або low speed.

Зазначу, що судновласники чи крюїнги, які використовують CES-тест, формували тестові завдання під свої конкретні вимоги. Аналогічні тести сформовані для тестування моряків під вимоги морських адміністрацій Норвегії чи Сполученого Королівства.

Цілком очевидно, що така робота мала бути проведена і в Україні до початку реалізації експерименту. Для оцінки необхідно було залучити галузевих експертів і, звичайно ж, моряків.

Олеже Ігоровичу, виходить, що ДКК це і є найголовніша проблема. Чи можна моряку захистити себе від свавілля чиновників на цьому етапі?

ДКК є важливим, але не єдиним засобом тиску корупціонерів на моряка. Як я зазначав раніше, до етапу ДКК моряку ще потрібно дійти, «палиці в колеса» моряку ставлять набагато раніше, відмовляючись приймати заяви, підтверджувати стаж або ще з десятків інших причин.

При цьому експериментом із CES-тестом увагу всіх намагаються фактично переключити саме на етап ДКК, а CES-тест подають як інструмент для вирішення всіх проблем дипломування. На жаль, це не так.

Зазначу, що й самі моряки з різних причин не готові боротися у правовому полі, якщо їх завалили на ДКК.

Так, цього року лише шість моряків звернулися до ПРМТУ із заявами про те, що їх безпідставно «завалили» на ДКК. Ми надали негайну юридичну допомогу всім морякам, хоча лише один із них був членом ПРМТУ.

Із цих шести осіб лише двоє подали позовні заяви до суду. Ми надаємо цим морякам повну безоплатну юридичну допомогу у суді.

Близько місяця тому за одним із поданих нами позовів судом винесено рішення на користь моряка: дії Інспекції та представників ДКК визнано протиправними, а всі протоколи ДКК мають бути анульовані.

При цьому критично неприпустимим є строки судового розгляду, оскільки судовий процес лише у суді першої інстанції тривав понад шість місяців. За цей час моряк за своїми чинними документами встиг сходити в рейс на посаді нижче за ту, на яку міг претендувати, і повернувся якраз до фінального засідання.

Судовий процес за позовом другого моряка все ще триває вже в легендарному Окружному адміністративному суді м. Києва.


Олеже Ігоревичу, вже понад півтора роки ми всі живемо в умовах карантинних обмежень через пандемію коронавірусу COVID-19. Якою є ситуація на даний момент, і які дії проводила Профспілка весь цей час?

Фактично моряки опинилися в самому епіцентрі кризи: логістичні обмеження, що ускладнюють заміни екіпажів, проблеми з вакцинацією, відмова морякам у допуску до екстреної медичної допомоги на березі - лише мала частина проблем, з якими зіткнулися моряки під час пандемії.

ПРМТУ спільно з ITF та іншими братськими профспілками по всьому світу від початку пандемії сприяли українським морякам у репатріації. Іноді це були цілі екіпажі, як у випадку з моряками та персоналом судна MEIN SCHIFF 3 компанії TUI Cruises, коли одним авіарейсом в Україну було повернено 167 людей.

Через усі можливі інформаційні ресурси ПРМТУ постійно надає морякам актуальну інформацію про обмеження, пов'язані із замінами екіпажів у різних портах світу.

Наразі гострою залишається ситуація навіть не із замінами моряків у Китаї та інших країнах цього регіону, а вже навіть із допуском моряків до екстреної медичної допомоги на березі.

На жаль, через такі бюрократичні обмеження на судні загинули українські моряки, яким не було вчасно надано необхідну медичну допомогу.

А які дії роблять українські чиновники? Чи відчуваєте Ви сприяння з їхнього боку?

Ми постійно і активно працюємо з Департаментом консульської служби МЗС України, з якими ми маємо Меморандум про співпрацю в допомозі українським морякам, які опиняються в різноманітних кризових ситуаціях за кордоном.

ПРМТУ створено Морський інформаційний центр за підтримки МЗС України, головний офіс якого розташований в Одесі, а філії в Ізмаїлі та Херсоні. Найближчим часом буде відкрито нову філію у Маріуполі.

Інформація та консультації даним центром надаються всім українським морякам та їхнім родичам безкоштовно.

З боку ж Мінінфраструктури, як головного органу виконавчої влади, який формує політику у сфері морського транспорту, з початку пандемії спостерігався вкрай низький рівень взаємодії та діалогу.

Минулий міністр та керівництво профільного директорату фактично самоусунулися від проблем моряків. Вдумайтеся, з початку пандемії Міністерством не було проведено жодної офіційної наради, круглого столу чи будь-якої іншої офіційної зустрічі з нашою Профспілкою та керівниками крюїнгових компаній.

Державними чиновниками фактично повністю провалено кампанію з вакцинації моряків. ПРМТУ спільно з системними крюїнговими компаніями кілька разів зверталися до Президента України, Кабінету Міністрів України, Мінінфраструктури та МОЗ з проханням надати допомогу у допуску моряків до вакцин від COVID-19. У пік кризи, коли українські моряки реально втрачали свої робочі місця через неможливість пройти вакцинацію, системні крюїнги пропонували варіант оплати двох вакцин за формулою: одна вакцина для моряків, одна для представника іншої пріоритетної категорії. Проте, навіть ці пропозиції чиновники проігнорували.

Незважаючи на це, ПРМТУ вдалося власними силами забезпечити доступ моряків та членів їхніх сімей до вакцин: понад 500 осіб пройшли повний курс вакцинації від COVID-19.

Єдине питання, де позиція ПРМТУ була почута вже нинішнім керівництвом Мінінфраструктури, стало продовження терміну дії кваліфікаційних документів моряків. Саме нашою Профспілкою після консультацій із системними крюїнговими компаніями було проведено аналіз досвіду інших країн, у тому числі наших прямих конкурентів – Філіппін та Індії, та запропоновано продовжити терміни дії документів для всіх моряків до 30 червня 2022 року, незалежно від того, знаходяться вони на березі чи на судні.

На даний момент 62 держави - члени IMO та 2 асоційовані члени визнали моряків «ключовими працівниками». Але України все ще немає у цьому списку. Чому так сталося?

Нашою Профспілкою ще у листопаді минулого року було розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України про додаткові заходи державної підтримки моряків, які працюють на суднах у міжнародному морському судноплавстві, який було направлено на адресу Кабінету Міністрів України та Мінінфраструктури.

З початку цієї роботи ми ставили собі за мету не просто декларативно визнати моряків «ключовими працівниками», а затвердити перелік конкретних дій для вирішення найбільш гострих проблем моряків в умовах пандемії COVID-19. Надалі цю постанову можна було б доповнювати новими практичними заходами, необхідними для моряків у конкретний період.

Так, ми запропонували визначити, хто ж в Україні є Національним контактним органом з питань заміни екіпажів, інформація про який має бути розміщена у відповідному розділі інформаційної системи GISIS IMO, а також запропонували створити постійно діючу робочу раду з питань заміни екіпажів.

Проектом цієї постанови КМУ також передбачалися дії щодо забезпечення доступу моряків до вакцин, надавалися рекомендації судновласникам українських суден, а також у правовому полі вирішувалося питання щодо продовження терміну дій документів моряків України, у тому числі медичних довідок моряків.

Проте проект постанови було настільки змінено чиновниками Міністерства, що зрештою з нього було виключено всі практичні заходи, що спрямовані на вирішення проблем моряків.

Враховуючи фактичну бездіяльність чиновників від виконавчої влади, ПРМТУ звернулася до народних депутатів України із проектом Заяви Верховної Ради України «Про заходи підтримки моряків, які працюють на суднах у міжнародному морському судноплавстві». Проект заяви було підтримано народним депутатом Андрієм Шараськіним, який спільно з групою інших депутатів зареєстрував його у парламенті.

Враховуючи специфіку такого документу як Заява Верховної Ради України, при її складанні ми сконцентрувалися на тих проблемах наших моряків, які потребують широкої міжнародної взаємодії. Це випадки піратських нападів на судна, що почастішали, залучення моряків обманним шляхом у перевезення контрабандних вантажів або нелегальних мігрантів, проблема субстандартного судноплавства в Чорному морі, через яке щороку на фактично річкових «волго-балтах» гинуть наші моряки.

На жаль, про ці проблеми у нас у країні згадують лише після чергової трагедії або після чергового відеозвернення моряків з борту судна, кинутого судновласником.

Які справи з ратифікацією Україною Конвенції 2006 року про працю в морському судноплавстві, так званого «Білля про права моряків»?

Це ще одне «хворе» питання взаємодії з нашими чиновниками. Наша Профспілка лобіює ратифікацію Україною цієї Конвенції з моменту її ухвалення. За цей час ми провели вже десятки конференцій, круглих столів та тренінгів.

Нагадаю, що Україна посідає 5-6 місце у світі за кількістю моряків, які постійно працюють на суднах, і при цьому не є стороною базової конвенції, яка визначає права моряків. Серед міжнародних експертів це, щонайменше, викликає подив.

Ми неодноразово зверталися до Мінінфраструктури з пропозицією надати їм будь-яку експертну допомогу, необхідну для якнайшвидшої підготовки відповідних документів. Так, і крізь саму Конвенцію червоною ниткою проходить основний принцип роботи Міжнародної організації праці — діалог трьох сторін: держави, судновласників та профспілки моряків.

Однак і тут до останнього часу чиновники грали у свою гру: із затримкою іноді по шість місяців, приймаючи наші зауваження та рекомендації.

На жаль, наші попередження про те, що законопроект вимагає доопрацювання, не були почуті своєчасно, що вже призвело до відмови погодити законопроект з боку Державної регуляторної служби України. А це знову невиправдана затримка часу.

Користуючись можливістю, хотів би ще раз звернутися до Міністра інфраструктури пана Кубракова та запевнити його, що ми готові надати будь-яку необхідну Міністерству експертну та технічну допомогу та підтримку, якими, з урахуванням критичного стану галузі, просто нерозумно нехтувати.

Більше новин з тегом #Моряки

Український морський форум (анонс)

Профспілка робітників морського транспорту України за підтримки Міжнародної федерації транспортників (ITF) та Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України має честь оголосити про проведення Українського морського форуму.

AMSA: Забезпечення добробуту моряків та контроль за умовами праці на суднах

Питання, пов'язані з дотриманням умов праці на суднах, залишаються однією з найбільш актуальних проблем у морській галузі.

Забезпечення відпочинку для екіпажу: рекомендації IFSMA для представників PSC

Міжнародна федерація асоціацій морських капітанів (IFSMA), Віце-президентом якої є Олег Григорюк, Голова ПРМТУ, звернулась до Люка Смолдреса, Генерального секретаря Паризького меморандуму про взаєморозуміння щодо контролю суден державою порту (Paris MOU) стосовно передбачених вимог безпеки та впливу певних адміністративних процесів на екіпаж.

Чому екіпаж судна DALI не може покинути гавань Балтімору?

Минуло три тижні відтоді, як вантажне судно DALI врізалося в міст Френсіса Скотта Кі. Міст обвалився рано вранці 26 березня, в результаті чого загинуло шестеро людей, які працювали на мосту.

Дякуємо за звернення!