Катерина Гойман з дитинства мріяла про морські пригоди. Кожен вільний момент вона проводила біля Чорного моря, дивлячись на судна, що вирушали в подорожі. Так вона відчувала себе частинкою цього великого світу, де кожен день приносить нові враження та виклики. Таким чином, вона вирішила, що її майбутнє пов'язане саме з морем.
Катерина вступила до Херсонської державної морської академії, щоб отримати необхідну освіту для реалізації своєї мрії. Вона занурювалась у навчання з великою пристрастю, збираючи знання про навігацію та безпеку на морі. Кожен крок приводив її ближче до мети, і вона не втрачала віри в свої можливості.
Проте війна перервала спокійне навчання. Ворог порушив звичний порядок речей, змусивши людей переглянути своє життя. На початок війни Катерина була у рейсі, з того моменту до рідної України вона так і не поверталася досі.
Попри все, Катерина не збиралася здаватися. Вона знала, що її мрія жива, і вона має знайти спосіб реалізувати її. Їй пощастило успішно пройти всі етапи відбору та стати учасницею проєкту, в рамках якого завдяки ПРМТУ та за підтримки ITF Seafarers' Trust Катерина змогла закінчити навчання за кордоном, отримавши два дипломи – Херсонської державної морської академії та Литовської морської академії.
Сьогодні вона стоїть на палубі судна, де раніше лише мріяла побувати. Катерина зрозуміла, що й в умовах війни, й в обставинах, коли здається, що всі дороги заблоковані, мрії можуть стати реальністю, якщо поряд є люди, які в тебе вірять, які прийдуть на допомогу і дадуть шанс йти до своєї мети.
Про перший досвід та враження про роботу в морі – в ексклюзивному інтерв'ю Катерини для журналу «Морський».
- Катерина, як довго Ви вже працюєте в морській галузі, і що Вас долучило до цієї професії?
- Я довгий час шукала компанію, тому що отримувала багато відказів, через те, що я жінка, але я не здавалася та після довгих пошуків все ж таки потрапила в свій перший, такий бажаний, рейс. Зараз я знаходжусь в своєму третьому рейсі як Deck cadet – це мій останній контракт в цій посаді та уже в наступному я буду 3rd Officer.
Я дуже часто отримую питанням, чому я обрала цю професію. Але, щиро кажучи, я не маю відповіді: це було просто влучення в ціль. Зазвичай, коли мені задають це питання, люди чекають відповіді, що я маю батька-моряка чи других членів сім'ї, пов'язаних з морем. Але це не так, я не маю в сім'ї моряків, я перша, тому своїм рішенням я вразила всю свою сім'ю. І я дуже вдячна своїм батькам, що незважаючи ні на що, вони підтримали мій вибір та підтримують мене досі. Але, попри всі труднощі, зараз я ясно розумію – я на своєму місці та не бачу себе ні в однієї галузі, крім цій.
- Якими були Ваші перші враження від життя на судні?
- Насправді, перший час я лякалася всього. Все здавалося таким великим, хоч зараз розумію, що моє перше судно було зовсім невеличким. Всі навігаційні прибори здавалися такими складними та зовсім відрізнялися від симуляторів, на яких я працювала під час навчання. Я була єдина жінка в екіпажі та з початку було дуже важко в екіпажі, який складався тільки з чоловіків, я їх сторонилася. Перші два місяця були самі важкі, я наладжувала контакт з екіпажем, тільки починала розуміти, що і як працює, як налаштований процес роботи, що кожен член команди є невід'ємною частиною механізму.
- Які аспекти Вашої роботи Вам подобаються найбільше, а які викликають найбільше викликів?
- Один з моїх улюблених аспектів роботи – це можливість розвитку. Я маю на увазі як особисте зростання, так і професійне. Можливість побачити різні культури, поспілкуватися з людьми з різних країн – це дуже розширює світогляд.
Я не можу сказати, що зараз є якісь аспекти моєї роботи, які викликають у мене труднощі. Мабуть, тільки те, що подовгу не бачиш сім'ю, але зараз майже на всіх судах є інтернет, що трішки спростовує цей недолік.
- Чи можете Ви поділитися якимось особливим моментом, що запам'ятовується, з Вашого досвіду роботи в морі?
- Цей момент відбувся нещодавно – після моєї старанної роботи та навчання я нарешті отримала promotion, капітан сказав, що чекає мого повернення як свого третього помічника.
- Як Ви справляєтеся з труднощами чи стресом, які можуть виникнути під час рейсу?
- Взагалі намагаюсь не нервувати, але спорт – це дуже гарний спосіб боротьби зі стресом. Другий спосіб – гарно виспатися, але з графіком роботи на судні це буває неможливо, тому коли є можливість поспати – треба користуватись.
- Які поради Ви дали б іншим жінкам, які розглядають можливість розпочати кар'єру в морській галузі?
- Коли хтось чи щось намагатиметься зупинити вас на шляху до мети, не дайте зробити цього. Нагадайте собі, що ви можете досягти всього, чого захочете. Бо ми, жінки, спроможні на все.
- Яка Ваша думка про рівність статей у морській індустрії і з якими викликами Ви стикалися в цьому аспекті своєї кар'єри?
- Зараз з кожним роком все більше жінок долучаються до цієї індустрії. Я рада відзначити, що все більше світових компаній починають брати в свої ряди жінок. Тому що коли я після другого курсу навчання почала пошук своєї практики, то я тільки й чула, що «ми дівчат не беремо», але я все одно кожного дня перевіряла вакансії та дзвонила в крюїнги.
Я й досі стикаюсь з людьми, які вважають, що моряк – це сугубо чоловіча професія, і що жінкам не місце в морі. В моєму другому рейсі я тільки і чула це від всього екіпажу. Капітан майже щодня говорив мені, що мені не місце на борту їх судна і що я маю їхати додому.
Також є дуже великий стереотип, що якщо жінка і буде працювати в морі, то тільки на круїзних лайнерах. Я дуже часто чую цю думку та мені не раз говорили, що мені краще піти працювати на пасажирські суда.
І останній стереотип, з яким я зіткнулася, це думка про те, що жінки обирають цю професію для того, щоб знайти чоловіка.
Я дуже сподіваюсь, що скоро всі ці стереотипи відійдуть у минуле, і дуже рада бачити, що з кожним роком все більш жінок обирають цю професію.
- Моряк та Профспілка. На Вашу думку, українським морякам важливо перебувати у Профспілці робітників морського транспорту України?
- Остаточно, так! Головна ціль нашої Профспілки - це захист прав моряків, які, на жаль, й досі порушуються компаніями, крюїнгами чи судновласниками. Профспілка націлена на забезпечення гідних умов працевлаштування та захищає моряків в випадках порушення їхніх прав.
Будучи членом Профспілки, я відчуваю силу за моєю спиною та знаю точно: більш ніхто не зможе порушувати мої права в працевлаштуванні. Я висловлюю велику подяку всієї ПРМТУ та особисто її Голові Олегу Григорюку за шанс, який ви дали мені і десяткам інших курсантів закінчити навчання, здобути гідну освіту, підтримуєте нас на всіх етапах навчання, а тепер і роботи, пишаюся бути частиною нашої величезної профспілкової сім'ї!
