За коментарем до Голови ПРМТУ Олега Григорюка звернувся журналіст міжнародної ділової газети Financial Times.
Лідери галузі попереджають про нестачу робочої сили, оскільки українські та російські моряки становлять близько 14% кадрів торговельного флоту. Україна сама забезпечує 5,4% офіцерів, які очолюють екіпажі більш ніж 74 000 суден, які здійснюють міжнародну торгівлю.
Старший помічник капітана Симон Прокопенко зіштовхнувся з проблемою списання та намагався зрозуміти, як дістатися додому, щоб стати до лав української армії. "Я не можу залишатися осторонь, коли подібні речі відбуваються в моїй країні", - сказав він газеті.
Наразі Президент України Володимир Зеленський закликає людей залишатися вдома та братися за зброю. У той час як говорячи про моряків, які бажають повернутися в країну, керівники судноплавних компаній попереджають про брак життєво важливого персоналу, який підтримує світову торгівлю.
Олег Григорюк, Голова Профспілки робітників морського транспорту України, вважає, що від 55 до 60 відсотків із приблизно 80 000 моряків України нині перебувають на судах, а з них приблизно 20 відсотків хочуть повернутися на батьківщину та воювати. Профспілка радить їм залишатися на борту заради власної безпеки та підтримки глобальної логістики та торгівлі.
"Якщо більшість українських моряків покинуть свої посади, то жодна інша національність не буде здатна зайняти їхні позиції, і це стане катастрофою для світового судноплавства", - сказав він.
Війна також порушила питання щодо корпоративної відповідальності галузі, яка здебільшого наймає працівників на контрактній основі.
«У вас є зобов'язання повернути моряків додому, тому що це працює?» – сказав Стівен Коттон, генеральний секретар Міжнародної федерації транспортників.
Він також додав, що додатковий ризик для глобальних ланцюжків поставок походить від докерів, які можуть відмовитися обробляти російські вантажі незалежно від того, потрапили вони під санкції чи ні.
Маніш Сінгх, головний виконавчий директор Ocean Technologies Group, зазначив, що завдання полягає не в тому, щоб замінити українців, а в тому, щоб підтримувати глобальну комерційну діяльність доти, доки ці моряки не зможуть знову розпочати роботу на судах.
Такі люди, як Симон Прокопенко, чия дружина та троє дітей втекли з України до Польщі, вважають, що поки що у них немає іншого вибору, як піти з галузі.
«Якщо ми цього не зробимо, то наших будинків не стане і не буде сенсу працювати в морі».
