Після восьми місяців окупації українська армія звільнила Херсон. Сьогодні вільне, але майже безлюдне місто російські війська нещадно обстрілюють з іншого берега Дніпра.
Сім'я старшого механіка компанії Anglo-Eastern, члена ПРМТУ, Сергія Рубльова пережила в Херсоні окупацію, до останнього не бажаючи залишати рідне місто.
Нелегке рішення довелося ухвалити після травми Сергія, отриманої внаслідок ракетного обстрілу вже після звільнення Херсона.
«Втікаючи з правого берега Херсона, ворог знищував усе на своєму шляху, особливо ретельно, що стосувалося нормального життя людей. Вибухали всі! Ми залишилися без води, без світла та тепла, – розповідає Сергій Рубльов. – На щастя, у нас вдома є генератор, тож ми були з електрикою. А ось із питною водою було складніше. За три квартали від будинку один із мешканців безкоштовно роздавав усім питну воду зі своїх запасів. Якось я йшов від нього з пляшками води та потрапив під ракетний обстріл. Спочатку долинув пронизливий жахливий свист, я впав плиском на землю. Ракета потрапила до житлового будинку, мене потужною вибуховою хвилею відкинуло і вдарило об паркан. Не можу сказати, скільки минуло часу, коли я прийшов до тями: спочатку я не розумів, ні хто я, ні де я, ні що зі мною сталося. Я спробував підвестися на ноги, але мені далося це важко, коліно було сильно травмоване. Звернутися до лікарні я не міг, просто нікуди було, рашисти знищили всі медичні установи. Так ми були змушені покинути свій будинок і поїхати до Румунії. Лікування коліна обійшлося мені дорого, і навіть зараз я досі ходжу, спираючись на паличку, попереду ще реабілітація. Я безмежно вдячний Профспілці робітників морського транспорту України за матеріальну та моральну підтримку. Моє звернення по допомогу одразу знайшло відгук у Профспілці, мені компенсували витрати на лікування, мене підтримали словом і просто доброю усмішкою. Не знаю іншої організації, яка так би дбала про моряків! Така увага і турбота цінні в усі часи, але сьогодні це в рази важливіше, ніж будь-коли! Мирного неба всім нам!»
