Бельгійський профспілковий журнал De Nieuwe Werker, який видає одна з найбільших профспілкових федерацій країни — ABVV (FGTB), опублікував інтерв’ю з Головою ПРМТУ Олегом Григорюком.

У розмові з бельгійськими колегами він розповів, як змінилася робота української Профспілки за роки повномасштабної війни, з якими викликами стикаються моряки та портовики, як ПРМТУ захищає трудові права в умовах воєнного стану та яку роль сьогодні відіграє міжнародна профспілкова солідарність.

П'ять років тому, коли Олег Григорюк очолив українську морську Профспілку, країна ще жила в умовах пандемії COVID-19. Минуло зовсім небагато часу – і Україна зіткнулася з повномасштабною війною.

Як Голова Профспілки робітників морського транспорту України (ПРМТУ), яка об'єднує близько 80 тисяч моряків, портовиків та інших працівників морського транспорту, Олег став свідком того, як із початком війни кардинально змінилося життя людей – а разом із ним і сама профспілкова робота.

«Озираючись назад, можна сказати, що пандемія стала лише підготовкою до набагато складніших випробувань», – говорить він.

Без доступу до роботи

Перший серйозний удар українські моряки відчули одразу після початку російського вторгнення. Через запровадження воєнного стану чоловікам віком від 18 до 60 років було заборонено виїжджати з України. Для моряків це означало неможливість вирушити в рейс.

Немає рейсу – немає заробітку. За один день тисячі сімей втратили основне джерело доходу.

Профспілка негайно перейшла до кризового режиму роботи. Для членів ПРМТУ, які залишилися без засобів до існування, організували гуманітарну допомогу. Водночас надавалася юридична підтримка тим, хто за певних умов усе ж міг виїхати для працевлаштування.

Олег Григорюк каже: «Для нас було принципово важливо зробити все, щоб люди не залишилися без підтримки й без жодної перспективи».

Порти під вогнем

Згодом виклики стали ще складнішими.

Порти Одеси, Чорноморська, Ізмаїла та інших міст майже щодня зазнають обстрілів. Ракетні й дронові атаки постійно створюють смертельну небезпеку для людей, які працюють у морській галузі. Деякі профспілкові активісти загинули, інші отримали поранення.

Ще одним серйозним випробуванням стали тривалі відключення електроенергії. У грудні Одеса майже два тижні жила в умовах повного блекауту.

Щоб не припиняти допомогу членам Профспілки, ПРМТУ інвестувала кошти в генератори та альтернативні джерела енергопостачання для місцевих організацій, завдяки чому вони змогли продовжити свою роботу.

Міжнародна солідарність стала в цей час вирішальною.

Як зазначає Олег Григорюк, європейські та світові профспілкові організації надали фінансову, логістичну й юридичну підтримку. Без цієї допомоги працювати було б значно складніше.

Економіка під тиском

Українська економіка зазнала величезних втрат, хоча повністю не зупинилася. Частина галузей продовжує працювати, насамперед забезпечуючи критично важливий експорт. Водночас країна значною мірою залежить від міжнародної підтримки.

У портах, діяльність яких ускладнена блокадою або окупацією, працівники інколи не отримують заробітну плату або отримують її із затримками.

«Ми ведемо переговори з роботодавцями та органами влади, щоб підприємства продовжували працювати, а люди мали хоча б мінімальний гарантований дохід. Повністю компенсувати втрати неможливо, але ми робимо все, щоб запобігти найгіршим наслідкам», –говорить Олег Григорюк.

Захист трудових прав

Під час війни політичні пріоритети закономірно змінюються. Питання трудових прав уже не перебувають у центрі суспільної уваги. Проте для Профспілки вони залишаються одним із головних напрямів роботи.

Якщо працівників незаконно звільняють або порушують їхні права, насамперед ПРМТУ намагається врегулювати ситуацію шляхом переговорів. Якщо цього недостатньо – справа переходить до суду.

За останні роки було розпочато десятки судових процесів, більшість із яких завершилися на користь працівників.

«Люди мають бачити, що верховенство права в Україні продовжує діяти навіть під час війни. Соціальний діалог не припинився. Ми й надалі ведемо переговори, відстоюємо права працівників і робимо все, щоб їхній голос був почутий».

Працівники на фронті

Чимало членів ПРМТУ сьогодні захищають Україну в лавах Сил оборони.

Після завершення служби вони мають право отримати статус ветерана, однак сама процедура часто є складною й тривалою.

Профспілка надає таким членам юридичну допомогу, а за можливості – і матеріальну підтримку.

Війна виснажує суспільство. Щоденне життя в Україні пов'язане з небезпекою, постійною напругою та невизначеністю.

Втім, за словами Олега Григорюка, серед людей переважає не зневіра, а прагнення жити далі.

«Ми не можемо дозволити собі втратити надію. Люди хочуть миру. І я переконаний, що мир обов'язково настане».

Життя сьогодні

Геополітичні оцінки Олег Григорюк залишає експертам.

Для Профспілки головне – щоденні потреби її членів: як захистити людей, як забезпечити їхній дохід, як відстояти їхні права.

Будувати довгострокові прогнози в умовах постійної невизначеності надзвичайно складно.

Проте є те, що залишається незмінним, – оптимізм як усвідомлений вибір.

«Якщо ми, як Профспілка, втратимо віру, то хто тоді її збереже? Ми повинні бути прикладом для інших. Ми маємо показати, що солідарність сильніша за війну».