За новими даними Міжнародної федерації транспортників (ITF), у 2024 році кількість залишених судновласниками моряків зросла на 87% порівняно з попереднім роком.
Ситуація зі залишенням моряків стрімко виходить з-під контролю: у 2024 році судновласники залишили 3,133 моряків, тоді як у 2023 році таких випадків було лише 1,676.
Кількість залишених суден також різко зросла — з 132 у 2023 році до 312 у 2024 році, що становить приріст на 136%. У звіті ITF, поданому до Міжнародної морської організації (ІМО), наголошується на стрімкому зростанні таких випадків, а також підкреслюється провал системи «зручних прапорів», яка є ключовим фактором тривалої безкарності за порушення прав моряків.
Залишені моряки можуть місяцями не отримувати заробітну плату, стикатися з вкрай поганими умовами на борту, нестачею їжі та питної води, а також тривалими періодами роботи без належного відпочинку. У деяких випадках вони залишаються повністю без зарплати місяцями, а то й роками.
Відсутність належного контролю і реагування з боку держав прапора і портів, відсутність страхування суден, а також відмова судновласників визнавати, що вони погано ставляться до своїх екіпажів, є поширеними факторами, які сприяють залишенню і ускладнюють врегулювання ситуацій.
Стів Троусдейл, координатор Інспекторату ITF, зазначив: «2024 рік став найгіршим роком за всю історію за кількістю залишених моряків. 90% світової торгівлі здійснюється за допомогою морського транспорту, і моряки є основою цієї галузі. Це абсолютна ганьба, що недобросовісні судновласники залишають так багато екіпажів безкарно з боку урядів і міжнародних регуляторів. Це не що інше, як зрада ключових працівників світової торгівлі».
Санджай* — один з таких моряків. Провівши на борту буксира 15 з 29 місяців без зарплати, він бачив, як змінилося три різні екіпажі, і кожен з них залишав судно, не отримавши належної оплати.
«Все, що я отримував — це брехливі обіцянки, що мені заплатять і дозволять зійти з судна, — сказав він. — Я продовжую працювати, незважаючи ні на що, тому що не хочу, щоб екіпаж потерпав, до того ж я єдиний інженер на борту. Але з кожним днем я втрачаю надію».
Йому заборгували близько $40 000 — гроші, які є життєво необхідні для його сім'ї, оскільки він єдиний, хто заробляє на життя. Він був змушений продати свої сімейні реліквії, щоб звести кінці з кінцями.
«Я не розповів своїй родині про те, що зі мною сталося, не хочу, щоб вони хвилювалися», — пояснив він.
Санджай — один з 899 індійських моряків, яких судновласники залишили минулого року. Вони продовжують складати найбільшу кількість покинутих у морі, за ними йдуть 410 сирійців, 288 українців, 273 філіппінці та 192 індонезійці. Загальна сума невиплаченої заробітної плати морякам становить $20,1 млн, з яких ITF вже відшкодувала $10,4 млн.
ОАЕ є найпопулярнішою державою-портом для залишених суден(42), а друге місце посіла друге місце із 25 випадками. За останні п'ять років Дубай став одним з найбільш швидкозростаючих центрів морської індустрії. Низькі податки, вартість життя і житла виявляються привабливими для судновласників, брокерів і менеджерів, судноплавних банків і фрахтових трейдерів. Однак відсутність регулювання призводить до того, що все більше і більше моряків опиняються в скрутному становищі, а судна, що належать або керуються компаніями з ОАЕ, також несуть відповідальність за найбільшу частку всіх випадків залишених суден.
Зручні прапори
У 2024 році 90% залишених суден ходили під «зручними прапорами».
Хоча Панама залишається прапором з найбільшою кількістю залишених суден (43), є низка інших держав прапора, де кількість випадків різко зросла. Палау (37), Танзанія (30), Коморські острови (29), Камерун (20) і Бахрейн (16) — усі вони зафіксували подвійні показники у 2024 році. Тривожним фактом є те, що на 20 суднах взагалі не було прапора або він не був ідентифікований — це вдвічі перевищує попередні показники у цій категорії.
Генеральний секретар ITF Стівен Коттон заявив: «Скандальне зростання кількості випадків залишення моряків викриває потворну правду про індустрію, яка довгий час спиралася на безконтрольну експлуатацію і відсутність глобального регулювання. Але вирішення проблеми очевидне: краще регулювання, дотримання законів і підзвітність урядів. Повідомляючи про таку кількість випадків, моряки надсилають чіткий сигнал. Їм набридло, що з ними поводяться як з рабами. Галузь повинна оговтатися і вжити рішучих заходів. Винні повинні бути притягнуті до відповідальності і покарані. Будь-які інші дії дають зелене світло цим жахливим порушенням фундаментальних трудових прав і прав людини».
*Ім'я Санджая змінено з метою захисту його особистості. Моряки побоюються розправи і занесення в чорні списки роботодавців за те, що висловлюють свою думку.
