Збройна агресія росії проти України та блокування українських морських портів вчергове оголила проблему фактично повної втрати Україною тоннажу суден, які експлуатуються під Державним прапором України.
Ця ситуація виникла задовго до повномасштабного вторгнення та має свої об’єктивні та суб’єктивні причини. Міжнародне морське судноплавство є надзвичайно конкурентним середовищем, а реєстрація суден наразі є окремою послугою, що надається судновласникам, так званими, «зручними» прапорами. Так, відповідно до Огляду морського транспорту 2023 від ЮНКТАД лише під прапорами трьох держав (Ліберії, Панами та Маршаллових островів) зареєстровано 45,9% загальносвітового тоннажу торговельних суден. Разом із тим, реєстрація судна під цими прапорами не означає зниження стандартів безпеки судноплавства, а скоріше навпаки. Так, в чинному рейтинг-листі Паризького меморандуму про взаєморозуміння щодо контролю суден державою порту ці прапори за своїм рейтингом перебувають значно вище українського прапора.
Відкриті суднові реєстри мають чітко визначену спільну характеристику – прагнення надати максимально швидкий та якісний сервіс судновласникам та морякам у будь-якому порту світу.
Україною, на жаль, тривалий час не враховувалися сучасні тенденції розвитку міжнародного судноплавства, наприклад, коли судно під прапором України може постійно експлуатуватися далеко від портів України та тривалий час не заходити до портів України. Як наслідок, станом на початок повномасштабного вторгнення українські судновласники та моряки опинилися в ситуації фактичної неможливості отримання необхідних їм послуг за межами України. У цій статті проводиться аналіз спільних проблем, які мають українські судновласники та моряки, а також пропонуються можливі варіанти для їх оперативного вирішення.
Медичні огляди моряків
Відповідно до статті 52 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ України) до роботи на українському судні допускаються особи, визначені придатними для цього за станом здоров’я відповідно до висновку, що надається медичним закладом, включеним до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України. На цей час до цього переліку включені лише медичні заклади, розташовані в Україні. Зазначимо, що чинні Правила придатності за станом здоров’я осіб для роботи на суднах повністю не відповідають сучасним реаліям міжнародного морського судноплавства, а зразок Медичного свідоцтва моряка не відповідає вимогам Конвенції ПДНВ та Конвенції 2006 року про працю в морському судноплавстві (MLC, 2006). Як наслідок, українські судновласники, судна яких тривалий час змушено перебувають за межами України, зіштовхуються з проблемами медичних оглядів українських моряків, а також не можуть наймати для роботи на українських суднах громадян інших національностей через необхідність отримання іноземними громадянами медичних свідоцтв виключно у медичних закладах України.
Звичною практикою роботи відкритих реєстрів є схвалення медичних закладів, розташованих в іноземних державах або прийняття медичних свідоцтв, виданих медичними закладами держав, з якими укладені Меморандуми про визнання дипломів та свідоцтв фахівця моряків відповідно до Правила І/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (далі за текстом - Конвенція ПДНВ) 1978 року. Для прикладу Адміністрацією Маршаллових островів визнаються медичні свідоцтва, видані медичними закладами або практикуючими лікарями, розташованими в державах-членах Конвенції ПДНВ або MLC, 2006.
Українські моряки, які працюють на суднах під іноземними прапорами, також змушені отримувати два медичні свідоцтва. При цьому, українське медичне свідоцтво отримується виключно для цілей дипломування та надалі моряками не використовується. Зазначимо, що вимоги статті 52 КТМ України поширюються виключно на судна, зареєстровані в Україні, а Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння не містить вимог, що для цілей підтвердження кваліфікації українські моряки повинні надавати виключно медичні свідоцтва, видані закладами охорони здоров’я України.
Україною при цьому укладені Меморандуми про взаємне визнання дипломів (сертифікатів компетентності) моряків із цілим рядом іноземних держав. Відповідно до Правил І/10 Конвенції ПДНВ це означає, що державами проведена взаємна оцінка дотримання кожною стороною вимог цієї конвенції, в тому числі щодо процедур видачі медичних свідоцтв морякам. Таким чином, укладанням цих меморандумів Україною визнано, що процедури видачі медичних свідоцтв відповідають вимогам Конвенції ПДНВ. Таким чином, наявні підстави вважати, що медичні свідоцтва, видані медичними закладами та практикуючими лікарями держав, з якими Україною укладені угоди про взаємне визнання дипломів, можуть прийматися Адміністрацію судноплавства України.
Спеціальна та тренажерна підготовка моряків
Спеціальна та тренажерна підготовка моряків є ще одним напрямком, за яким відкриті реєстри надають максимально зручні послуги для судновласників та моряків, схвалюючи тренажерні центри, розташовані в іноземних державах або приймаючи документальні свідоцтва про проходження підготовки, видані державами – членами Конвенції ПДНВ. Для судновласників це дозволяє формувати екіпажі з моряків різних національностей, для моряків – обирати найкращий для них центр підготовки за критеріями якості надання послуг, вартості послуг та розташування.
Через збройну агресію росії в Україні значно скоротився перелік навчально-тренажерних центрів, які можуть надавати якісні освітні послуги морякам. Сучасне тренажерне обладнання вимагає значних інвестицій та високопрофесійних інструкторів. Більше того, за наявних тенденцій розвитку морської освіти та тренажерної підготовки моряків очікується зростання ролі тренажерної підготовки моряків, особливо для здобуття навичок для роботи на суднах з високим рівнем автоматизації або навичок роботи з новими (альтернативними) видами палива. Таким чином, необхідним є розширення можливостей здобуття українськими моряками сучасної тренажерної підготовки
Можливе швидке рішення – схвалення підготовки, яка надається тренажерними центрами, з якими Україною укладені Меморандуми про взаємне визнання дипломів моряків. Також може бути визнана підготовка, що надається тренажерними центрами, розташованими в державах, схвалених Європейською комісією відповідно до вимог Директиви 2022/993.
Наближення центрів надання послуг до судновласників та моряків
В сучасному судноплавстві перевагу мають ті держави, які надають послуги найбільш швидко, максимально наближуючи їх до кінцевого споживача. Це здійснюється за рахунок створення представництв в іноземних державах або через дипломатичні та консульські установи. Наприклад, судновий реєстр Ліберії (держава -лідер за загальним тоннажем суден під її прапором) має представництва у найбільших міжнародних морських центрах (у тому числі в Стамбулі, Сінгапурі, Гамбурзі, Пірея та в інших містах), а мережа аудиторів та сюрвейєрів, які здійснюють інспекційні перевірки суден є ще більшою.
Адміністрацією судноплавства України вперше було відкрито центр надання послуг за межами України – MRS in Poland, розташований в Варшаві.
Однак, ще більше можливостей для наближення послуг до українських моряків та судновласників може бути створено при наданні цих послуг через сервісні центри державного підприємства «Документ». На цей час такі центри функціонують у Гданську, Стамбулі, Братиславі, Кельні, Мадриді, Кракові, Вроцлаві, Празі, Берлині, Валенсії, Мілані та Варшаві.
Посвідчення особи моряків
Для судновласників та моряків дуже важливо, щоб моряки мали змогу вільно та без обмежень подорожувати на судна або повертатися до місць постійного або тимчасового проживання. Найбільше можливостей для цього з’являється за наявності у моряків посвідчень особи моряка, що мають безконтактний електронний носій.
Законодавством України вже встановлені вимоги, що посвідчення особи моряка повинно мати безконтактний електронний носій, однак, видача «паспортів моряка» нового зразка на цей час не здійснюється через відсутність окремої інформаційної системи в Адміністрації судноплавства України. Впровадження такої системи дозволить значно розширити можливості для видачі громадянам України посвідчень особи моряка, у тому числі через сервісні центри ДП «Документ».
Конвенція 2006 року про працю в морському судноплавстві
Конвенція 2006 про працю в морському судноплавстві є загальновизнаною міжнародною угодою, ратифікованою 105-ю державами, під прапорами яких перебуває 96,6% загальносвітового тоннажу суден. MLC, 2006 зазвичай називають «біллем про права моряків». Але це, в першу чергу, міжнародна конвенція, яка встановлює вимоги до суден, а отже й для судновласників.
MLC, 2006 все ще не ратифікована Україною, через що Адміністрація судноплавства не може надавати українським судновласникам повний комплекс необхідних послуг: делегувати повноваження визнаним організаціям з видачі Свідоцтва про відповідність трудовим нормам в морському судноплавстві (Maritime Labour Certificate), видавати частину І Декларації про дотримання трудових норм, здійснювати перевірки суден державою прапору та державою порту на відповідність вимогам MLC, 2006.
Підсумовуючи викладене, українські судновласники та моряки терміново потребують якісно нових підходів в наданні їм послуг з боку держави. Такі послуги повинні надаватися з максимальним наближенням до їх кінцевих отримувачів за рахунок цифровізації та розширення мережі представництв в іноземних державах. Також наявні всі підставі приймати медичні свідоцтва моряків та документи про проходження моряками спеціальної підготовки, видані державами, з якими Україною укладені меморандуми про взаємне визнання дипломів.
